Лікар-педіатр Олександр Дейнеко у своїй рубриці зрозуміло та доступно розповідає про актуальні питання педіатрії та рекомендує алгоритм дій, щоб малеча була здоровою, а батьки спокійними. Сьогодні поговоримо про червоне горло у дитини.

Червоне горло – не діагноз! Це симптом якогось іншого захворювання , що може вимагати, а може і не вимагати лікування. А тому запускати до рота всю артилерію світу, яка пшикається, смокчеться, протирається, полощеться чи ковтається категорично заборонено!

І що найцікавіше: малюка, як правило, це абсолютно не турбує. Тут не може їсти і спати вкрай стурбована мама, чи лікар, який не виявив нічого патологічного при огляді дитини, але таки знайшов один симптом та вирішив показати свій професіоналізм та знання смоктульок, пшикавок, а інколи й антибіотиків, бо ж ГОРЛО ЧЕРВОНЕ.

Даний симптом може мати масу причин.
Наприклад, на огляд до педіатра прийшла мама з 10-ти місячною дитиною, у якої знайшли червоне горло.
Причина: малюк міг добряче прокричатись, проплакатись перед візитом до лікаря – і ми будемо мати червоне горло. Лікувати треба? Ні!

Причина: дітлахи фізіологічно мають недостатність кардіального сфінктера в шлунку, і шлунковий сік міг подразнити ніжний епітелій ротоглотки. Лікувати потрібно? Ні! Як і кожну дитину після годування тримати у вертикальному положенні.

Причина: вірусна інфекція. Вірус розмножується в клітинах, в даному випадку в епітелії ротоглотки, а внутрішньоклітинно жодна “смоктулька” не подіє. Тому єдиним правильним рішенням буде багато пиття, а у випадку дітей на ГВ – найкращі ліки подаровані природою – грудне молоко.

Та й червоне горло, поняття дуже суб’єктивне: для когось аж пашить, для когось просто червоне, для когось помірно червоне, а комусь просто рожеве.

До речі, рефлюкси можуть мати абсолютно всі. Тому корекція харчування і повільна прогулянка після їжі – ваше лікування, а не лягти на диван “щоб сало зав’язувалося”.

Дуже часто червоне горло викликає думки про ангіну. Цей термін давно віджив себе. Правильніше говорити про гострий тонзиліт – запалення мигдаликів бактеріальної етіології. І тут знову нестиковка. До 3 років бактеріальний тонзиліт буває дуже рідко, а до 1 року це просто фантастика. Така вже вікова фізіологія функціонування мигдаликів. Якщо лікар підозрює бактеріальну причину – зробить стрептотест. Тому, це знову вірус, а як ми лікуємо вірус? Можете почитати #КІП_КАЛМ частина І та ІІ.

Лісобакт, хлорфіліпт, септифрил, орасепт і ще маса всього того, що стоїть на прилавках аптек “від горла”. Смоктульки маленькі діти просто не зможуть смоктати. Пшикавки заборонені до 3 років. Практично до жодного з препаратів “від горла” в інтрукції немає даних щодо застосування в педіатричній практиці. Практично всі вони на травах, тому ефективність їх також не зовсім доведена. До того ж можуть викликати алергічну реакцію. Деякі містять в собі спирт. Думаю, це не те що би ви хотіли своїй дитині.

Основна роль “смоктульок від горла” інтенсивне виділення слини під час смоктання, та омивання горла своєю ж слиною, яка і має лікувальний ефект. Спреї мають антибактеріальний та знеболюючий ефект. Щодо антибактеріальної дії я маю певні сумніви: все-таки основну роль грає слина та антибіотики, які призначаються за потреби. Тому залишається місцевий знеболювальний ефект.

Всі ці препарати призначаються як додатковий компонент в терапії запальних захворювань ротової порожнини, аж ніяк не як єдиний метод лікування і далеко не обов’язковий.

Якщо в дитини болить горло, дайте ібупрофен чи парацетамол, а ще краще щось прохолодне. Уявляєте, як приємно буде здивований малюк, якщо ви дасте йому морозиво. Холод має чудовий анестезійний ефект.

А всі пшикавки чи смоктульки можна замінити звичайним частим, рясним питтям. Вб’єте двох зайців одним махом: будете промивати горло та проводити регідратацію дитини, яка з температурою втрачає багато рідини, та і при вірусних інфекціях це єдиний метод лікування.

Думаю не варто говорити, що не можна попшикати на соску і засунути дитині до рота чи розкришити і покласти на язик.